Abstract:
Стаття висвітлює результати дослідження проблеми наукового статусу психоаналітичної парадигми у контексті історичного розвитку науки в цілому та методологічних вимог до систем знань, що претендують на статус наукових. Авторами показано, що трансформація загальнонаукової парадигми від класичної до некласичної та посткласичної дає підстави переглянути питання науковості психоаналізу й теоретично обґрунтовано визначити статус психоаналізу як подвійно ідентифікованої сфери - як науки і як мистецтва. Вищезазначене має безпосередній вплив на організацію освітнього процесу у сфері підготовки фахівців-психоанлітиків.
