Короткий опис (реферат):
У статті розглядаються два головні питання: про природу класичної
і християнської чесноти поміркованости й самообмеження та про те,
яка чеснота потрібна Европі в непросту сучасну епоху. Розглянувши генезу й суть давньогрецької ідеї σωφροσύνη, автор обґрунтовує думку, що
оновлений европейський етос, або «етика взаєморозуміння», має передбачати індивідуальні та громадські зусилля, спрямовані на вироблення не тільки практичної, а й теоретичної поміркованости. Оновлений
европейський етос вимагає не тільки самовладання, а й самообмеження,
і то не лише в наших діях, а насамперед у нашому мисленні. Зречення
інтелектуальної гордости, усвідомлення неуникненної обмежености нашого мислення й діяння має знову стати етичною потребою.