Abstract:
В статті в перспективі інтерпретативного підходу розглядаються можливості соціологічного аналізу досвіду релігійної конверсії. На прикладі спільнот Євангельського Протестантизму, що діють в Україні, автором аналізуються особливості побудови і структурування конверсійних наративів, стратегії репрезентації релігійного досвіду, лінгвістичні засоби та інструменти, що використовуються в цьому процесі. Релігійна конверсія розглядається як особлива дискурсивна практика або релігійна комунікація, пов'язана з виробленням наративу в якому, з одного боку відображаються зміни, що відбуваються з особою, яка мала досвід навернення, а з іншого - сам наратив через адаптацію канонічного мови релігійної групи впливає на ці зміни.