Abstract:
У статті зроблено спробу узагальнити поняття агіографічного канону як символічної форми, системи формальних вимог і можливостей, характерної для житійної літератури на певному етапі її розвитку. Водночас розглядаються явища, в яких агіографічний канон виступає різновидом ширшого поняття канону, властивого для усього ранньохристиянського мистецтва, зокрема для ікони.
