Abstract:
Есе висвітлює основоположні параметри авторської концепції «вписування» української історії в европейський контекст. З теоретичного погляду
ця концепція спрямована на подолання лінійної вузькости етнокультурного та державницького метанаративів. На противагу їм обґрунтовується
горизонтальна модель, яка робить акцент не стільки на відмінних, скільки на спільних рисах цивілізаційного характеру. Ця текстуальна модель
базується на багаторівневому компаративному аналізі процесів та явищ
в рамках загальноевропейської історичної картини, а також на виявленні універсальних мереж культурних, ідейних та економічних обмінів і взаємовпливів. Згадана модель спрямована на з’ясування української специфіки
таких явищ загальноевропейського масштабу, як реформація, бароко, про-
світництво, романтизм, націоналізм тощо. Відтак концепція «вписування» наголошує на органічній взаємодоповнюваності документальних свідчень, які створювалися у надрах різних етнічних і державних традицій.
Вона надає перевагу визначенню єрархії ідентичностей акторів історичного процесу, пошукові великих кордонів перервностей української історії,
процесам інкультурації у широкі спільноти европейського масштабу.
