Abstract:
Стаття є спробою довести автономістську динаміку Української Греко-Католицької Церкви за останні 50 років. Аналіз показує значний розрив між еклезіологічною та канонічною концепціями автономії східних католицьких Церков в офіційних церковних документах. Такий стан становить значну перешкоду для природного організаційного розвитку цих Церков у світі і для екуменічного діалогу православних із ними. Це змушує східні Церкви завжди більше ставити собі питання про власну ідентичність і місце у вселенській Церкві.