Abstract:
У статті розглядається Августинове вчення про роль мови у пізнанні. Автор доводить, що висловлені в діалозі «Про Вчителя» дві тези: про неможливість навчання без слів (docere) і неможливість пізнання за допомогою слів (discere) – не виключають, як стверджують деякі автори, а доповнюють одна одну і описують дві стадії процесу пізнання – зовнішню (початкову) і внутрішню (кінцеву). Учень вчиться не зі слів учителя, а за їх допомогою, оскільки слова не спроможні забезпечити розуміння, вони здатні лише скерувати увагу на об’єкт пізнання. Саме ж пізнання відбувається тільки в душі учня, просвітленій Істиною, внутрішнім Учителем, яким є Христос.
