Abstract:
У статті подано короткий аналіз тексту блаженств (Мт 5:3-12), розглянуто використання літературної форми «блаженства» у Старому та Новому Завітах, вказано на важливість адаптації блаженств до умов нашого часу та втілення їх у щоденному житті. Аналізуючи зв’язок блаженств у Нагірній проповіді зі старозавітними текстами і з практичною ситуацією, в яку потрапляє людина, автор звертає увагу на мовні та літературні особливості Нагірної проповіді, мету проголошення блаженств, згадку про Царство Боже, розглядає терміни «вбогі духом», «справедливість», «милосердя», «чисті серцем», «синівство», «миротворці» та інші. Показано, що головні ідеї, виражені у блаженствах, мають лежати в основі життя кожної людини. Застосування проголошеного в Нагірній проповіді здатне перемінити суспільство, натомість шляхи та способи, що суперечать євангельським словам, можуть спричинити лише нові труднощі.
