Abstract:
Ця дослідницька робота присвячена дослідженню мотивів молодих
представників кримськотатарської та лемківської етнічних меншин
створювати й підтримувати спільноту у Львові, на тлі триваючого воєнного
стану в країні.
Метою роботи було дослідити динаміку травматичної пам’яті лемків та
кримських татар, їхнє формування ідентичності та стратегії побудови
спільноти на прикладі цих молодих громад. Дослідження заглиблюється в
колективний досвід цих спільнот, у те, як спільні історичні травми формують
їхню ідентичність і впливають на їхні зусилля зі створення згуртованих
спільнот у часи кризи.
Результати дослідження: підтвердження гіпотези щодо травми як
маркера ідентичності молодих представників лемківської та
кримськотатарської етнічних меншин; відкриття «пісні» як важливої ознаки
приналежності до спільноти.
