Abstract:
Монографія присвячена істо рії читання в чернечих обителях Львівської єпархії
ранньомодерного часу, що була південно-західною частиною Київської митропо
лії, територією культурного обміну між латинськими Заходом і Північчю та право
славними Сходом і Півднем. У XVII ст. «споживання слова» залишалось інтегрова
ним у церков не правило та келійну молитву, виконуючи функції «духовної вправи».
Із середини XVIII ст. у василіянській моделі освіченого благочестя, окрім бого
службового і трапезного, з’являється «медитаційне» читання, а там, де діяли чер-
нечі студії, – і «шкільне». Василіяни намагалися внормувати практики звернення
до літератури за зразком латинських моделей lectio librorum – із чіткими вказівками, що, де й коли читати. Поширення однакової літератури в латинській Європі
та Київській митрополії сприя ло творенню єдиного «цивілізаційного прос тору»,
а можливо, опосередко вано й утвердженню спільного християнського етосу на осно
ві релігійної культури, однією зі складових якої і були читацькі практики монахів.
