Bibliographic description:
Борщевський В., Василиця О., Матвєєв Є. Публічне управління в умовах воєнного стану: інституційні трансформації, стратегічне планування та механізми розвитку. Держава та регіони. 2022. № 2. С 30-35
Abstract:
Досліджуються проблеми розвитку публічного управління в Україні в умовах воєнного
стану. Опрацьовано теоретичні розробки та концептуальні напрацювання вітчизняних
і закордонних авторів з питань, що стосуються вирішення задекларованої проблематики.
Використано інституційний підхід, методи аналізу та синтезу, а також порівняльного
аналізу для формування методологічної бази дослідження. Проаналізовано досвід інших
держав світу щодо розв’язання проблем, пов’язаних з веденням війни на своїй території.
За основу взято успішні приклади Грузії, Хорватії та Ізраїлю. Окрему увагу приділено ролі
органів державної влади й органів місцевого самоврядування у просторовому розвитку
країни, реформуванні її економіки, модернізації інфраструктури та створенні сучасного
мобілізаційного резерву. Окреслено основні інституційні зміни, які відбулися в Україні внаслідок запровадження воєнного стану. Виявлено дисфункції в роботі формальних і неформальних інститутів нашої держави. Показано деструктивний вплив інституційних прогалин, які виникли в Україні під час проведення заходів адміністративно-територіальної
реформи. Вказано на низку формальних інститутів, здатних посприяти кращій адаптації
публічного управління нашої держави до реалій воєнного стану. Наголошено на важливості та необхідності нівелювання негативних аспектів опортуністичної поведінки населення та працівників органів публічної влади. Запропоновано заходи з підвищення ефективності публічного управління в умовах воєнного стану. Обґрунтовано доцільність зміни
чинних підходів до організації стратегічного планування на державному, регіональному,
субрегіональному та локальному рівнях. Сформульовано відповідні пропозиції для органів
державної влади та місцевого самоврядування. Описано механізми розвитку публічного
управління, які сприятимуть подоланню виявлених проблем. У цьому контексті відзначено першочергову роль фінансового, соціального та ринкового механізмів. Пріоритетними
цілями їх застосування встановлено: підвищення ефективності використання наявних
людських, природних і матеріальних ресурсів держави та її регіонів на основі стимулювання конкуренції; розв’язання наявних соціальних проблем населення; поліпшення якості
людського капіталу.