Спасуться всі: "?" чи "!". Про останні питання перед смертю

Трофімов, Пантелеймон (Денис); Trofimov, Panteleimon (Denys)

Home
→
Faculty of Philosophy and Theology | Філософсько-богословський факультет
→
Кафедра богослов’я
→
Інше
→
View Item

dc.contributor.author	Трофімов, Пантелеймон (Денис)
dc.contributor.author	Trofimov, Panteleimon (Denys)
dc.date.accessioned	2021-12-07T11:52:04Z
dc.date.available	2021-12-07T11:52:04Z
dc.date.issued	2015-09
dc.identifier.citation	Спасуться всі: "?" чи "!". Про останні питання перед смертю // Християнин і світ (онлайн-версія). Доступ: http://www.xic.com.ua/z-zhyttja/11-intervju/358-smert-vidplata-za-grihy-chy-bozha-ljubov-pryvid-dlja-strahu-chy-shljah-do-spasinnja (07.12.2021).	uk
dc.identifier.other	http://www.xic.com.ua/z-zhyttja/11-intervju/358-smert-vidplata-za-grihy-chy-bozha-ljubov-pryvid-dlja-strahu-chy-shljah-do-spasinnja
dc.identifier.uri	https://er.ucu.edu.ua/handle/1/2916
dc.description	Terra incognita буде лишатися такою, доки наші стопи не відчують її ґрунт. Смерть – це таїнство, тому вона й далі манитиме, викликатиме острах чи трепет, спонукатиме до дискусій і нових версій. Смерть незмінно поряд всюди й в усьому одночасно з життям. У цьому й краса людини, яка вміщує в собі і смерть, і життя водночас. Це усвідомлення преображає людське буття, яке теж стає таїнством, священним завдяки єднанню двох вічних істин. Отці стверджували, що пам’ять про смерть важлива, щоб навчитися більше цінувати одержане в дарунок життя. Смерть присутня вже за життя в сумнівах, духовному падінні, печалі, гріховних вчинках. Життя присутнє у смерті своєю надією на прощення, покаянням, відкупленням гріхів і воскресінням, «життям будучого віку»… Про таїнство все ж краще не говорити, а приймати його із молитовним мовчанням, зі смиренням.	uk
dc.description.abstract	Смерть залишається для людини найбільшим таїнством протягом життя, бо ніхто не може стверджувати, що насправді нас очікує опісля. Культ почитання померлих – один із найдавніших. Він є в усіх віруваннях, вченнях та релігіях. І хоч остаточні відповіді ми одержимо після смерті, існує наука, яка займається вивченням т. зв. «останніх речей» – есхатологія. Джерела християнської есхатології, як і будь-якої іншої гілки богослов’я, – це Святе Письмо, об’явлення та передання. Цікаво, що в Біблії більше мовиться саме про останні речі, та й Ісус Христос проповідував постійно про прихід Царства Небесного. Основа проповідь – есхатологічна напруга «вже, і ще ні»: Царство Боже вже настало, але водночас ще ні, бо ми очікуємо його повноти; Царство Боже вже всередині нас, але ще не зреалізоване, бо ми очікуємо Другого Пришестя Ісуса Христа, Страшного суду. Оце очікування, передчуття є, фактично, основою християнської благовісті. До цієї думки також схиляється єромонах Пантелеймон Трофімов, який розповів в інтерв’ю для інтернет-видання «Християнин і світ» про напругу, підводні течії й особливості об’явлення останніх речей для християн.	uk
dc.language.iso	uk	uk
dc.subject	Research Subject Categories::HUMANITIES and RELIGION::Religion/Theology::Systematic theology	uk
dc.subject	спасіння	uk
dc.subject	salvation	uk
dc.subject	апокатастазис	uk
dc.subject	apocatastasis	uk
dc.subject	чистилище	uk
dc.subject	purgatory	uk
dc.subject	eschatology	uk
dc.subject	есхатологія	uk
dc.subject	ад і пекло	uk
dc.subject	sheol and hell	uk
dc.title	Спасуться всі: "?" чи "!". Про останні питання перед смертю	uk
dc.type	Other	uk
dc.status	Опублікований і розповсюджений раніше	uk
dc.description.abstracten	This article considers the important question regarding the salvation of non-Christians in the thought of Gerald O Collins, S.J., and Pope John Paul 11, particularly with respect to their soteriology and Christology. I consider their interpretation of Gaudium et spes §22.8, but also deal with O 'Collins s interpretation of Lumen gentium. I defend the Church s teaching that Jesus Christ s redemptive work is the full and sufficient means of salvation, and hence that the mission of the Church is to call all men to Jesus Christ who is the only mediator between God and man (I Tim 2:5). Regarding the fate of the unevangelized, namely, those who through no fault of their own—the invincibly ignorant—have failed to respond to the Gospel, I argue for accessibilism and rejected inclusivism. I also underscore the importance of the distinction between the sufficiency and efficacy of Christs atoning work, and in this connection the distinction objective and subjective salvation.	uk
dc.relation.source	Cуспільно-релігійний часопис "Християнин і світ"	uk