Український інтегральний націоналізм (1920-1930-ті роки): генеза, еволюція, порівняльний аналіз : дисертація ... доктора історичних наук

Abstract

У дисертації розглянуто генезу і розвиток радикальної течії українського націоналізму міжвоєнної доби, проведено порівняльний аналіз трьох напрямів цієї течії між собою та з європейськими авторитарно-націоналістичними рухами. У центрі уваги дослідження – співвідношення загальноєвропейських тенденцій і унікальних рис у феномені, який прийнято називати українським інтегральним націоналізмом. Цей концепт, що його ще наприкінці 1920-х рр. впровадив у академічний обіг Карлтон Гейз, добре описує зміст ідеології і, певною мірою, практики ідейно-політичної течії, що сформувалася в Західній Україні та колах української політичної еміграції у 1920-х рр. і була представлена Дмитром Донцовим та його послідовниками («чинний націоналізм»), Організацією українських націоналістів («організований націоналізм»), Фронтом національної єдності Дмитра Палієва («творчий націоналізм»). У результаті дослідження розвинуто й аргументовано інтерпретацію радикальної течії українського націоналізму міжвоєнної доби як інтегрального націоналізму недержавної нації; показано, що він виявляв тенденцію до творення політичної релігії, яка, однак, не отримала логічного завершення; виділено характерні риси трьох головних напрямів українського інтегрального націоналізму; піддано критиці його інтерпретацію як різновиду фашизму; впроваджено концепт усташизму – революційної форми інтегрального націоналізму недержавних націй, що дає змогу ввести ідеологію та практику ОУН у ширший порівняльний контекст.