Abstract:
Автор висловлює свої думки щодо праці великого російського філософа Володимира Соловйова «Росія і Вселенська Церква» у 150-ту річницю від дня народження цієї визначної людини. Пише, що така ґрунтовна праця мала би підштовхнути маси людей у Росії та всю Східну Церкву до сприйняття важливости ролі Римського Архиєрея в церковному житті. Також, що не існує конкретного варіанту такого сопричастя, описаного Володимиром Соловйовим, який підходив би і православним, і римо-католикам. Це є питанням психології Церков та їхніх вірних. Автор також викладає бачення і намагання Митрополита Андрея (Шептицького) у цій справі. Цікаво, що філософ Соловйов хотів просвітити православних Росії, а практик Митрополит Андрей бачив потребу такої просвіти щодо греко-католиків і римо-католиків. Далі автор інтерпретує думку Шептицького про реалізацію скликання Всеправославного Собору. Цей проект поки що не має однозначного сприйняття як у Римському Первопрестолі, так і в Російській Православній Церкві, чи в інших Церквах.