Abstract:
В статті йдеться про основне питанням і проблему Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) – намагання повнішого усвідомлення свого буття, своєї тотожності, ідентичності. Автор пише, що для того, щоби принаймні хотіти єдності потрібен і практичний радикалізм. Такий радикалізм означає дійсні братерські відносини з Римом. Це дозволило б православним відкрити їхні серця і розум до прагнення місцевого поєднання. А це, у свою чергу, було би гарантією дійсних, виключно братерських відносин між Римом та іншими Церквами, творило би Католицьку Церкву.
