Abstract:
Зроблено спробу застосувати теорію наукових революцій Томаса Куна у богословській науці. Автор виходить з передумови, що богослов’я не є сукупністю
незмінних, позачасових формулювань, а залежить від конкретної історичної
реальності і є відповіддю Церкви на неї. Базуючись на теорії Томаса Куна, автор стверджує, що в момент, коли наявна богословська парадигма стає нездатною відповідати на виклики часу, то починає переживати кризу, вихід з якої можливий лише за умови народження нової богословської інтерпретаційної моделі. Виникнення нової богословської парадигми розуміється як приріст нового богословського знання.
