Abstract:
Автор показує, що справжній голос «Дідахе» був заглушений припущеннями
про те, що цей твір скомпонований із уривків різних текстів як церковний
устав. Натомість він доводить, що насправді «Дідахе» від початку й до кінця
творить продуману усну цілісність, але його голос спотворило те, що цей твір
тлумачили в контексті Євангелія від Матея. Коли звільнити його від Матеєвої
христології та еклезіології, ми зможемо побачити в «Дідахе» образ високоорганізованої спільноти осілих християн, які притримуються Дороги життя й очікують на своє остаточне покликання в царство Боже. Нарешті, автор пробує
звільнити «Дідахе» від тої високої христології, яку помилково нав’язували цьому
творові деякі вчені.
