Короткий опис (реферат):
У статті описано одне з найсвоєрідніших джерел візантійсько-української
літургійної традиції – «Постова тріодь» XVII ст., надрукована в Києво-
Печерській лаврі. Автор висвітлює особливості цієї богослужбової книги у порівнянні з іншими схожими джерелами. Акцент зроблено на трьох елементах цієї тріоді: уставних читаннях, які нині практично не вживаються, Літургії Передосвячених Дарів та каноні св. Андрея Критського. Автор також показує, яким чином один із найфаховіших українських літургістів о. Ісидор Дольницький використав цю тріодь як одне з джерел свого «Типика» і які наслідки це мало для дальшого розвитку літургійного обряду в УГКЦ.