Abstract:
Стаття розглядає важливіші твори з православної сакраментології ХХ ст.,
а також елементи православного богослов’я, котрі потенційно можна використати для розвитку сучасного мислення про Святі Таїнства. Починаючи з рефлексій Соловйова про Боголюдство та закінчуючи основною працею Андронікова про Таїнства, автор представляє широкий спектр методів і наголосів понад десятьох мислителів. Першим значущим внеском у східньо-
християнську сакраментологію ХХ ст. став ідіосинкратичний твір Павла
Флоренського «Філософія культу», для якого характерний яскраво філософський метод. У середині ХХ ст. Панайотіс Трембелас синтезує підручникові підходи модерної доби, а Олександр Шмеман, зі свого боку, починає динамічний екзистенціальний поворот у мисленні на тему богослужінь і Таїнств.
Однак, незважаючи на розмаїття напрямків і методів – від філософсько-ідеалістичного до більш патристичного, від квазісхоластичного до виразно
екзистенціалістичного, – всі автори виявляють пошану до загального уставу
Святих Таїнств, оскільки він сьогодні поданий у Требниках. З іншого боку,
такі питання, як, наприклад, «семиричність» Таїнств чи установлення деяких
із них Христом ці автори розглядають дуже по-різному, зокрема у порівнянні з традиційною римо-католицькою сакраментологією.
