Abstract:
Справжнє щастя має за передумову зустріч людини з реальністю і добром, завдяки чому людина розцвітає у її людських здатностях, стає кращою людиною. Таке щастя можна осягнути тільки за умови відмови від перетворення його на безпосередню ціль і від підпорядкування реальності як засобу осягнення цієї цілі. Щасливими можуть бути тільки ті, чий ум зосереджений на чомусь іншому, ніж їх власне щастя: на щасті інших, покращанні людства, мистецькій діяльності, створенні цікавого бізнесу чи дослідженні, якого прагнеш як самоцілі, а не як засобу. Націлюючись на щось інше, на реальний світ, людина немовби знаходить щастя «між іншим». Іншими словами, для досвіду щастя характерна «свідомість поцінування», а не «володіння». Щаслива людина займається не експлуатацією світу, а цінує добро і потверджує його.
