Abstract:
У статті розглянуто проблему співвідношення між зростанням публічного інтересу до релігії і позірним зменшенням впливу християнської етики,
зокрема в загальноевропейському контексті. Автор зауважує, що процес
«віднайдення релігії» в останні десятиліття має діялектичний характер:
у той час, коли зростає кількість теоретичних дискусій навколо релігійної
проблематики, релігійна практика все більше витісняється в приватну сферу, хоч і не зникає. Водночас, коли йдеться про вплив християнської етики,
її присутність у публічній сфері стає менш артикульованою. З іншого боку,
зростання кількости віруючих і їхня активна соціяльна позиція, а також
суспільне зацікавлення християнською соціяльною етикою змушують обережніше оцінювати сучасну релігійну динаміку й не поспішати з висновками.
Процеси, які відбуваються сьогодні у світі, можуть свідчити про кардинальну трансформацію релігійного і зовсім не є передвісниками його зникнення.