Abstract:
Автор висуває гіпотезу, що для греко-католицької частини Київської Церкви зараз дуже важливим відновити внутрішню (Київську) єдність і таким чином приносити своєму людові спасіння як гармонійно злучена християнська родина. Наголос ставиться на тому, що тільки через відродження Київської еклезіології, можна буде прямувати до канонічного сопричастя цієї Церкви з іншими Апостольськими Престолами. Автор критикує Екуменічну Концепцію УГКЦ, уважаючи, що як наслідок Берестейської Унії була втрачена первинна єдність Київської Церкви. Це також означає, що УГКЦ повинна каятися за гріхи кожного з її членів, які без сумніву спричинилися до порушення первинної гармонії Київської Церкви.
