Bibliographic description:
Дії проаріанських християн IV ст. як спроба самоутвердження // Наукові записки Національного університету «Острозька академія», Cерія «Історичне релігієзнавство» (фахове видання). – Вип. 12. – Острог, 2015, – С. 98-108.
Abstract:
У статті розглядаються дії проаріанських християн IV ст. Доведено, що від початку аріанської суперечки IV ст. не тільки духовенство, а й миряни не залишалися осторонь від неї. Історичні джерела представляють дії проаріан IV ст. у найбільших містах Східної Імперії, спрямовані на захист і утвердження їхньої релігійної позиції. Розглянувши активність проаріанських християн Олександрії, Константинополя і Антіохії можна ствердити, що дії проаріан не мали ініціативного, організованого і системного характеру, а були спонтанні й активізувалися під впливом духовних провідників, підтримуваних владою. Їхні дії здебільшого проявлялися у насиллі, однак слід зазначити, що насилля було організоване окремими впливовими людьми, які послуговувалися випадковими людьми сумнівної моральної репутації. Серед них були навіть нехристияни. Більшість проаріан не брали участі в насиллі, але й не зупиняли його. Застосування насилля меншістю проаріан випливало як з відсутності чіткого богословського аргументування, так і з інтелектуальної пасивності та моральної слабкості більшості проаріан. Багато проаріан були релігійно байдужими. Вони могли належати до проаріанської групи з мотивів корисливих, оскільки проаріанство підтримувалося владою. Проявлялися однак серед проаріан і проблиски релігійної самобутності та поміркованості. Проте, вони були незрілі. Дії проаріан не принесли їм самоутвердження, а навпаки, довели аріанство до поділів і деградації.
