L’insegnamento “ereticale” sulla visione di Dio nelle opere di Giuseppe Ḥazzāyā, mistico siro-orientale del sec. VIII

Abstract

В історії Церкви Сходу VIII століття стало періодом розквіту містики серед монашества. Одним з великих духовних вчителів цього часу був Йосиф Хаззая, який зробив синтез усього духовно-містичного досвіду своїх попередників. Основу його творів становить вчення про боговидіння, яке було чужим для антіохійської традиції і тому було засуджене як єретичне патріархом Церкви Сходу Тимотеєм І на синоді 786-787 р. В даній статті авторка аналізує вчення Йосифа про боговидіння, намагаючись зрозуміти, чи справді є підстави вважати його єретичним. У статті також подано огляд термінів, які Йосиф використовує у своїх творах, коли говорить про досвід боговидіння, та звернено увагу на певні особливості цього вчення. В останньому пункті статті представлений короткий синтез христологічного вчення Церкви Сходу та її погляд на досвід боговидіння.