Abstract:
У статті виокремлено й охарактеризовано основні засоби критичного аналізу медіакуль-
тури Франкфуртської школи, що дає змогу більш чітко уявляти механізми аналітико-
синтетичного критичного підходу, правильно використовувати категорії, положення, дефі-
ніції неомарксистської парадигми в аналізі медіакультури. Наявні два взаємозалежні способи
залучення Франкфуртської школи до аналізу медіакультури. Перший – це повернення до
суб’єкта, який не може бути розглянутий лише як продукт технологій і текстів медіакуль-
тури. Другий спосіб, що може ґрунтуватися на теорії Франкфуртської школи, – це такий, де
медіатехнології можуть бути відображені в різних напрямах впливу на культуру й недетермі-
новані стосунками між людьми й медіакультурою. Ці способи звернення до медіакультури ми
знаходимо в культурній критиці, і вони можуть бути основою для подальших студій. Аналіз
медіакультури в цьому напрямі є цікавим матеріалом для вивчення метаморфоз марксистсь-
кої традиції в соціології, а методологія, запропонована франкфуртцями, досі залишається
актуальною, особливо в умовах усе більшої соціальної стратифікації сучасного українського
суспільства.