dc.description.abstract |
У статті на основі матеріалів преси для в’язнів розглядається специфіка оприлюднення в суспільстві 1920-х рр. «тюремної» проблематики. Архівні документи у сукупності з періодичними повідомленнями дозволили показати наявність у тогочасної народної журналістики «особливої» функції, яку б сучасною термінологією ми б означили як «внутрішнє сигналізаторство». В цілому зазначається, що завдяки активній журналістській діяльності пенітенціарна система УСРР часів непу на початковому етапі її діяльності не була закритою, умови утримання ув’язнених, а також питання щодо можливої амністії, перебували під контролем громадських організацій та ставали предметом обговорень у публічному дискурсі через публікації у пресі. Однак вже на середину 1920-х рр. громадянські ініціативи поступово згортаються, доступ зовнішніх представників спільнот до внутрішнього середовища пенітенціарної установи обмежувався, зробивши на кінець нової економічної політики систему місць позбавлення волі непрозорою для суспільства. |
uk |