Короткий опис (реферат):
Важливу роль у «чинному націоналізмі» Дмитра Донцова відігравали ірраціональні, символічно-міфічні аспекти. Особливе значення мала вимога «ілюзіонізму», під яким Донцов у дусі Жоржа Сореля розумів цілеспрямоване творення суспільних міфів, бо лише міфи, «ілюзії», а не логічні побудови й раціонально обґрунтовані утопії здатні змобілізувати маси на революційний чин. Відповідно до цієї настанови Донцов сам виступає як міфотворець. Серед стрижневих міфів, що пронизували його творчість після Першої світової війни, найважливішими були міфи національного відродження, цивілізаційної місії України, «лицарів та плебеїв» і «останнього бою». Міфотворчість Донцова стає зрозумілішою, якщо мати на увазі, що творець чинного націоналізму від самого початку вбачав у ньому нову «релігію» з власними міфами, віруваннями, політичною «теологією» та етикою. Чинний націоналізм був новітньою міфологією не меншою мірою, ніж суспільно-політичною доктриною, тому для його адекватного розуміння не можна обійтися без застосування теорій соціальних міфів і політичних релігій.
