«Засядь праворуч мене»: особа Мелхіседека у Пс 109 (110)

Abstract

Феномен священства в ізраїльському світогляді вважали «пластичним» (плем’я Левія, назореї, народ). Його варіативність визнає і наукова спільнота. Відомо, що паралельно до функціонування священничої структури «царства священників» (Вих 19:5–6) у богослов’я Ізраїля було впроваджено й закріплено ідею сконцентрованості в одній особі виконання різних ролей: есхатологічного царя, первосвященника і слуги (1 Сам 2:35; Пс 109; Іс 52:13 – 53:12; Зах 3:1–10; 6:9–15; 9:9). Згадані у статті тексти й уривки зі Старого Завіту не раз ставали об’єктами богословського аналізу та історико-релігієзнавчих пошуків. У цьому дослідженні уточнено характер стосунків між Ягве-Адонаєм і Адонаєм-Мелхіседеком. Окрім цього, проаналізовано міру залученості кожного з них у протистояння з опонентами. Поза тим, присвячено увагу позитивним наслідкам есхатологічного посередництва Адоная-Мелхіседека для тих, хто узгодив свій спосіб буття із законами святості.