Роль впливу соціального уникнення та дистанціювання на схильність до тривожних розладів у період пандемії COVID-19

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Аврамчук, Олександр
dc.date.accessioned 2022-07-27T06:58:19Z
dc.date.available 2022-07-27T06:58:19Z
dc.date.issued 2021-12
dc.identifier.citation Avramchuk, O. (2021). Роль впливу соціального уникнення та дистанціювання на схильність до тривожних розладів у період пандемії COVID-19. Психосоматична медицина та загальна практика, 6(4), e0604338.
dc.identifier.uri https://er.ucu.edu.ua/handle/1/3173
dc.description.abstract Актуальність. Карантинні обмеження у часі пандемії COVID-19 стали актуальним тригером для психоемоційного дистресу та маніфестації вразливості до проблем з психічним здоров’ям. Фізичне («соціальне») дистанціювання, яке мало на меті запобігти поширеності захворювання на COVID-19, дозволило особам, які мали в анамнезі поширені проблеми з психічним здоров’ям (як депресія, генералізований тривожний розлад чи соціальна фобія) отримати певне короткочасне полегшення, надавши використовуваним неефективним стратегіям поведінкового чи когнітивного уникнення тригерних ситуацій, чи життєвих обставин раціонального виправдання. Разом з тим передбачається, що уникнення коригуючого досвіду соціальної взаємодії чи ситуацій, може сприяти маскуванню стійких функціональних порушень, пов'язані з рівнем соціальної тривоги зокрема. Водночас заперечення власних потреб та невизначеність подальшої перспективи у контексті пандемії та карантинних обмежень впливатиме на вразливість до тривожних розладів, маніфестація яких може зрости по завершенню карантинних обмежень та необхідності повертатися до звичного життя. Аналіз ролі соціального уникнення та дистанціювання на схильність до тривожних розладів у період пандемії дозволити розширити розуміння механізмів вразливості до порушень психосоціального функціонування. Отриманні результати можуть бути корисними під час розробки рекомендацій для самодопомоги та психокорекційних програм спрямованих на психоедукацію та превенцію поширених проблем з психічним здоров’ям. Мета статті. Дослідити особливості психоемоційного дискомфорту пов’язаного з уникненням досвіду у період пандемії як чинника вразливості до тривожних розладів. Матеріали та методи. Досліджувана група включала 242 особи, які висловлювали скарги на суттєвий психоемоційний дистрес пов'язаний з соціальним обмеженням через карантинні умови та/чи уникненням соціальних контактів через тривогу (включаючи тривогу перед негативною оцінкою й засудженням, тривогою за здоров’я, невизначеність й інше). Розподіл віку від 18 до 35 років (M=24,3; SD=4,93), переважно жіночої статі – 66,94% (n=162). Основна вибірка становила 126 досліджуваних, та 116 осіб сформували контрольну. У межах скринінгу психічного стану при зверненні проводилося діагностичне інтерв’ювання The MINI: International Neuropsychiatric Interview, для дослідження патопсихологічної симптоматики використовувались самоопитувальники та шкали комплексу IAPT, симптоматичний опитувальник SCL-90-R у адаптації С. Дембицкого та Ю. Середи та опитувальник AAQ-II у перекладі й адаптації А.Широкої та М.Миколайчук. Результати. Стратегії опанування дистресу через уникнення коригуючого досвіду за умов карантинних обмежень досліджували особливості зв’язку між демонстрованими під час інтерв’ювання психоемоційним дискомфортом, життєвою ситуацією та вразливістю до тривожних розладів. За результатами дослідження встановлено, що карантинні обмеження можна розглядати як фактор вразливості до тривожного реагування в цілому, у той час, як уникнення коригуючого досвіду за його умов, підсилює маніфест чи ризик рецидиву більш специфічних тривожних розладів. Розглядаючи, схильність до уникнення коригуючого досвіду як негнучке використання неуспішних стратегій регуляції емоцій і тілесних відчуттів у асоціації з ситуацією невизначеності та тривалістю соціальних обмежень, можна стверджувати її значний внесок у патогенетичні цикли підтримання тривожних розладів. Додатковими факторами вразливості у комбінованій регресійній моделі виявились чоловіча стать, вік у межах 24-35 років та наявність одного або кількох поширених психічних розладів у анамнезі. Отримані результати також узгоджуються з опосередкованим зв’язком між уникненням коригуючого досвіду, симптомологічним дистресом та дистресом у повсякденній та робочій діяльності виявленим у нашому дослідженні. Отримані результати мають пeрcпeктиву подальших напрацювань, зокрема у розробці рекомендацій з надання психосоціальної допомоги та превенції поширених тривожних розладів в умовах глобальних змін. uk
dc.language.iso uk uk
dc.rights CC0 1.0 Universal *
dc.rights.uri http://creativecommons.org/publicdomain/zero/1.0/ *
dc.subject тривжні розлади, уникаюча поведінка, соціальне відчуження, COVID-19 uk
dc.title Роль впливу соціального уникнення та дистанціювання на схильність до тривожних розладів у період пандемії COVID-19 uk
dc.type Article uk
dc.status Опублікований і розповсюджений раніше uk
dc.identifier.doi https://doi.org/10.26766/pmgp.v6i4.338
dc.description.abstracten Background. Quarantine restrictions during the COVID-19 pandemic have become an important trigger for psycho-emotional distress and the manifestation of vulnerability to mental health problems. Physical ("social") distancing, aimed at preventing the spread of COVID-19, has allowed people with a history of common mental health problems (such as depression, generalized anxiety disorder, or social phobia) to receive some short-term relief by giving rational justification for the maladaptive strategies of behavioral or cognitive avoidance of trigger situations or life circumstances. However, it is assumed that the avoidance of social interaction or situations may contribute to the masking of persistent functional disorders associated with the level of social anxiety in particular. At the same time, the denial of one's own needs and the uncertainty of the future in the context of pandemics and quarantine restrictions will affect vulnerability to anxiety disorders, which may increase after quarantine restrictions and the need to return to everyday life. Analysis of the role of social avoidance and distancing during the pandemic will expand the understanding of the mechanisms of vulnerability to psychosocial dysfunction for anxiety disorders. The results can help develop recommendations for self-help and psycho-correctional programs aimed at psychoeducation and prevention of common mental health problems. Objective. Investigate the features of psycho-emotional discomfort associated with avoiding experience as a factor in vulnerability to anxiety disorders in a pandemic setting. Materials and methods. The study group included 242 individuals who complained of significant psycho-emotional distress related to social restrictions due to quarantine conditions and/or avoidance of social contacts due to anxiety (including anxiety before negative evaluation and condemnation, health concerns, uncertainty, etc.). Age distribution from 18 to 35 years (M = 24.3; SD = 4.93), mostly female - 66.94% (n = 162). The main sample was 126 subjects, and 116 people formed a control. Diagnostic interviews with The MINI: International Neuropsychiatric Interview, self-questionnaires, and scales from complex IAPT and SCL-90-R were used to study the pathopsychological symptoms, were conducted as part of the screening of the mental state. AAQ-II self-questionnaire was assessed for experiential avoidance. Results. We studied the relationship between strategies for coping with distress by experiential avoiding under quarantine restrictions and psycho-emotional discomfort in current life situations and vulnerability to anxiety disorders during interviews. The study found that quarantine restrictions can be seen as a factor in general vulnerability to the anxiety response. At the same time, avoidance of the corrective experience under quarantine restrictions increases the manifestation or risk of recurrence of more specific anxiety disorders. Considering experiential avoidance (as inflexible use of maladaptive strategies to regulate emotions and somatic sensations) associated with uncertainty and the duration of social restrictions significantly contributes to pathogenetic cycles of anxiety disorders. Additional vulnerabilities in the combined regression model were male gender, age-range 24-35 years, and the presence of one or more common mental disorders in anamnesis. The results are consistent with the indirect relationship between experiential avoidance, symptomatic distress, and daily and work activities. The obtained results have the prospect of further developments, particularly in developing recommendations for psychosocial support and prevention of common anxiety disorders in the context of global change. uk
dc.relation.source Психосоматична медицина та загальна практика uk


Долучені файли

Наступні файли містять ліцензії, пов’язані з цим матеріалом:

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу

CC0 1.0 Universal Якщо не зазначено інше, ліцензія на цей матеріал описується як CC0 1.0 Universal

Пошук


Перегляд

Мій обліковий запис