Дві долі: греко-католицьке духовенство і радянська влада

Abstract

У цьому невеликому дослідженні ставимо низку запитань стосовно взаємин між греко-католицьким духовенством, яке мало значний авторитет і вплив серед місцевого українського населення Галичини, та радянською владою, а саме: чи позначилася зміна політичної ситуації в Галичині після першого тимчасового (вересень 1939 — червень1941 р.) і другого (липень 1944 р.) приходу радянської влади на світогляді священиків? Як вони сприйняли нову владу та офіційну ліквідацію своєї Церкви через інспіроване радянськими спецслужбами і проголошене на т. зв. «Львівському соборі» 1946 р. возз’єднання з Російською Православною Церквою? Наскільки життя у радянській державі позначилося на їхній долі і на їхньому душпастирстві? Чи вдалося владі перевиховати і зробити греко-католицьких священиків радянськими людьми? У чому проявлялося їхнє пристосування до системи й нового радянського способу життя і якими були вияви опору? Основними джерелами дослідження є два аудіоінтерв’ю з греко-католицькими священиками, висвяченими у міжвоєнний період, — о. Володимиром Сеньківським та і о. Олександром Буцем-Бодревичем. Інтерв’ю проводилися в межах проекту «Образ сили духу: усна історія підпільного життя Української Греко-Католицької Церкви, 1946–1989» і зберігаються в Архіві Інституту Історії Церкви.