Колективні травми та їхня репрезентація (на прикладі мистецьких ініціатив внутрішніх мігрантів у Львові після 2014)

Abstract

У роботі авторка досліджує мистецькі ініціативи, які репрезентують колективні травми, а саме – дві театральні постановки: “Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи” Рози Саркісян та “Горизонт 200”. Дослідниця осягнула наступні наукові завдання: виробила теоретичну рамку, на матеріалах інтерв’ю поєднала концепт з контекстом, проаналізувала вистави за схемою для опрацьовування театральних творів Патріса Паві. Авторці також вдалось з’ясувати, яким чином режисери використовують постдраматичний театр як місце для репрезентації новоутворених колективних травм, як вербалізується травма на сцені та формується новий вид мистецьких творів.