Правовий аналіз підстав проведення Акції «Вісла»

Abstract

Метою статті є дослідження та аналіз юридичних підстав проведення Акції «Вісла», визначення часових меж проведення Акції «Вісла», правова характеристика основної мети Акції – проведення протиправних примусових депортацій українського населення з території Закерзоння на територію Західної Польщі у 1947 р. Підкреслено, що внаслідок радянсько-польських домовленостей, у 1944-1951 рр., відбулися зміни кордонів між Польщею та Радянським Союзом, мільйони українського та польського населення зазнали трагедії переселення у зв’язку з так званим «обміном населення». Метою цих дії було перетворення політичного кордону між Польщею та Радянським Союзом також і на етнічний. Проте, польській владі не вдалось повність переселити українське населення з етнічних земель, тому широкомасштабні акції переселення польсько-радянської влади у 1944-1946 рр. отримали своє продовження у 1947 р. Впродовж 1947 р. з українських етнічних земель, Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини відбулася примусова депортація українського населення на Західні землі Польської держави. Саме ці масові переселення отримали назву Акція «Вісла». Доведено, що уряд Польщі розпочинає підготовку до проведення депортації українського населення ще на початку 1947 р. Фактичною підставою стало вбивство віце-міністра національної оборони Польщі К. Свєрчєвського, 28 березня 1947 р., у районі с. Яблочне, та в подальшому поспішне прийняття рішення про проведення примусової депортації українського населення яке ґрунтувалося на припущеннях, що вбивство було спланованою операцією українського руху опору. Правовою основою проведення Акції «Вісла» став Закон від 9 липня 1936 р. «Про внесення змін до Постанови Президента Республіки від 23 грудня 1927 р. «Про кордони держави», який передбачав, що воєвода чи уповноважена ним повітова влада мали право забороняти проживання й перебування на території прикордонної зони окремим категоріям осіб на певний час чи постійно, якщо цього вимагали інтереси безпеки і охорони кордонів країни. Використання цієї юридичної конструкції було не новим: вона вже застосовувалася при виселенні українців з Лемківщини до УРСР у 1944-1946 рр. Визначено характер, способи проведення, а також можливу причетність комуністичного уряду СРСР до проведення Акції «Вісла». Встановлено територіальні межі проведення ОГ «Вісла», а саме території, з оперативними центрами у містах Сянік, Ряшів, Люблін та Горлиця. Саме виселення українського населення на Західні землі Польської держави мало проходити без застосування сили, але на практиці часто українці зазнавали фізичного і психічного насилля. Депортаційні заходи проходили в декілька етапів: перший 28 квітня15 червня 1947 р., другий 15 червня-30 червня 1947 р., третій початок липня 1947 р.- кінець жовтня 1947 р. На переселених землях українці перебували в жахливих умовах, що становило грубе порушення їхніх громадянських прав та свобод, а саме: неналежні умови проживання, відсутність грошей і продуктів для прожиття, заборона вчитись українською мовою та ін., що мало на меті призвести до втрати української ідентичності переселених осіб. Слід особливо наголосити на грубому порушення майнових прав осіб, переселених в ході Акції «Вісла». Переселені українці мали можливість забрати із своїх осель лише обмежену кількість майна, а решту було конфісковано польським комуністичним режимом. Це є ще одним свідченням протиправного характеру Акції «Вісла», умови проведення та наслідки якої були грубим порушенням прав людини.