Історія чернецтва у спадщині о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ

Мороз, Володимир

dc.contributor.author	Мороз, Володимир
dc.date.accessioned	2020-10-20T12:24:04Z
dc.date.accessioned	2020-10-21T11:17:16Z
dc.date.available	2020-10-20T12:24:04Z
dc.date.available	2020-10-21T11:17:16Z
dc.date.issued	2020
dc.identifier.citation	Стаття присвячена вивченню спадщини ігумена Мукачівського василіянського монастиря св. Миколая на Чернечій Горі о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ (1835–1894) як історика чернецтва загалом та Василіянського Чину св. Йосафата зокрема. Автор подає характеристику діяльності о. Кралицького на полі пошуку, дослідження і видання низки архівних джерел XVIII–ХІХ століть з метою висвітлення історії монашества, написання численних розвідок про василіянські монастирі й чернечі біографії. Володимир Мороз обґрунтовує думку про те, що до видання джерел мукачівський ігумен прагнув підходити системно, публікуючи якомога точніші тексти давніх актів і взаємно верифікуючи повідомлення одних документів іншими. Особливу увагу присвячено програмному характеру досліджень о. Кралицьким історії монастирів Закарпаття. Автор опрацьовує його тексти про монастирі в селах і містах Біксад, Боронява, Букова Гірка, Грушево, Імстичево, Красний Брід, Малий Березний, Марія-Повч, Мукачево, а також ліквідовані монастирі Марамороша. У статті простежено те, як чернець поступово перейшов від видання джерел до їх аналізу в авторських розвідках про чернечі обителі. Численні статті мукачівського ігумена про василіянських протоігуменів, а також укладений ним список протоігуменів, розглянуті як вияв прагнення о. Кралицького дослідити і написами життєписи відомих йому керівників Василіянського Чину на Закарпатті. При цьому показано, що чернець-дослідник не обмежувався вивченням біографій виключно протоігуменів, адже написав тексти і про деяких василіян, які були відомими богословами і наставниками молодих ченців. Окремо автор статті наголошує, що о. Кралицький у своїх біографічних студіях не обмежувався виключно Закарпаттям, адже видав також тексти про життя св. Кирила і Методія, св. Антонія Печерського, Нестора Літописця, Феофана Прокоповича. У цих та інших випадках мукачівський ігумен виступив як яскравий представник української релігійної та інтелектуальної історії другої половини ХІХ ст., свідомий власної ідентичності.	uk
dc.identifier.issn	2523-4498
dc.identifier.uri	http://er.ucu.edu.ua/handle/1/2386
dc.description.abstract	Стаття присвячена вивченню спадщини ігумена Мукачівського василіянського монастиря св. Миколая на Чернечій Горі о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ (1835–1894) як історика чернецтва загалом та Василіянського Чину св. Йосафата зокрема. Автор подає характеристику діяльності о. Кралицького на полі пошуку, дослідження і видання низки архівних джерел XVIII–ХІХ століть з метою висвітлення історії монашества, написання численних розвідок про василіянські монастирі й чернечі біографії. Володимир Мороз обґрунтовує думку про те, що до видання джерел мукачівський ігумен прагнув підходити системно, публікуючи якомога точніші тексти давніх актів і взаємно верифікуючи повідомлення одних документів іншими. Особливу увагу присвячено програмному характеру досліджень о. Кралицьким історії монастирів Закарпаття. Автор опрацьовує його тексти про монастирі в селах і містах Біксад, Боронява, Букова Гірка, Грушево, Імстичево, Красний Брід, Малий Березний, Марія-Повч, Мукачево, а також ліквідовані монастирі Марамороша. У статті простежено те, як чернець поступово перейшов від видання джерел до їх аналізу в авторських розвідках про чернечі обителі. Численні статті мукачівського ігумена про василіянських протоігуменів, а також укладений ним список протоігуменів, розглянуті як вияв прагнення о. Кралицького дослідити і написами життєписи відомих йому керівників Василіянського Чину на Закарпатті. При цьому показано, що чернець-дослідник не обмежувався вивченням біографій виключно протоігуменів, адже написав тексти і про деяких василіян, які були відомими богословами і наставниками молодих ченців. Окремо автор статті наголошує, що о. Кралицький у своїх біографічних студіях не обмежувався виключно Закарпаттям, адже видав також тексти про життя св. Кирила і Методія, св. Антонія Печерського, Нестора Літописця, Феофана Прокоповича. У цих та інших випадках мукачівський ігумен виступив як яскравий представник української релігійної та інтелектуальної історії другої половини ХІХ ст., свідомий власної ідентичності.	uk
dc.description.sponsorship	Дослідженняя проведене як частина проєкту, підтриманого БФ "Повір у себе"	uk
dc.language.iso	uk	uk
dc.publisher	Ужгородський Національний Університет	uk
dc.subject	Василіянський Чин святого Йосафата	uk
dc.subject	Мукачівський монастир	uk
dc.subject	Історія монашества	uk
dc.subject	Історія чернецтва	uk
dc.subject	Інтелектуальна історія	uk
dc.subject	Анатолій Кралицький	uk
dc.title	Історія чернецтва у спадщині о. Анатолія Кралицького, ЧСВВ	uk
dc.type	Article	uk
dc.status	Опублікований і розповсюджений раніше	uk
dc.subject.udc	271.4 (477.87)(092) "XVIII"
dc.description.abstracten	The article represents an investigation of Fr. Anatolij Kralycjkyj OSBM (1835-1894) heritage as a historian of the monkhood and the Basilian Order of Saint Josaphat. Volodymyr Moroz analyses attempts of this abbot at the Mukachevo Basilian monastery for detecting, exploration, and publishing documents of the XVIII-XIX centuries. The author argues, Fr. Kralycjkyj tended to publish old documental sources with significant consideration to preserving authenticity, while verifying information from different texts. Still, the abbot not merely was the publisher, because he developed and had been realizing for 1860-1890th his unique program of studying Basilian monastic history in Zakarpattia. Volodymyr Moroz deals with Fr. Kralycjkyj's papers on the history of monasteries in Bixad, Boroniava, Bukova Hirka, Hrushevo, Imstychevo, Krasnyi Brid, Malyi Bereznyi, Maria-Povch, Mukachevo, and a set of abolished monasteries in the Maramorosh country. He marks that the monk gradually moved in the mid 1860th from publication old documents about monastic history with commentaries to writing such auctorial essays, which finally constituted the kernel of his intellectual heritage. The article poses a set of Fr. Kralycjkyj biographical essays about outstanding Basilian monks in Zakarpattia form the next significant group in his legacy. The researcher clarifies the Basilian abbot planned to describe first and foremost biographies of Basilian "protohegumens", who ruled local monastic Province during XVIII-XIX centuries, but also of some Basilian ascetics and theologians. Moreover, Fr. Kralycjkyj, through his texts, showed his great interest in the spiritual experiences of ancient monks and published papers not only about Near East monastic Fathers but also about st. Cyril and Methodius, st. Anthony of Kyiv, st Nestor the Chronicler. In his intellectual inheritance, the Mukachevo abbot grew and consciously acted as a representative of Ukrainian religious and intellectual history in the second part of the XIX century.	uk
dc.relation.source	Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія 1 (2020) 20-29	uk