dc.contributor.author |
Гошко, Тетяна
|
|
dc.date.accessioned |
2020-10-15T20:04:01Z |
|
dc.date.accessioned |
2020-10-21T11:15:01Z |
|
dc.date.available |
2020-10-15T20:04:01Z |
|
dc.date.available |
2020-10-21T11:15:01Z |
|
dc.date.issued |
2020 |
|
dc.identifier.citation |
Гошко Т. Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) // Соціум. Альманах соціальної історії. - К., 2020. - Вип. 15-16. С. 237-272 |
uk |
dc.identifier.uri |
http://er.ucu.edu.ua/handle/1/2383 |
|
dc.description.abstract |
нина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з- поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майнового статусу міщанина. На коронних землях зміна ставлення до багатства була пов’язана не лише із розвитком ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного боку, шляхта намагалася відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і вищість, з іншого – місто в Речі Посполитій так і не створило власної ідеології, а сарматизм поступово став ідеологією і верхівки міщанства. В XVI–XVII ст. верхівка міщанства почала в поведінці, побуті, одязі, тощо копіювати шляхту. Заможність окремих міщан стала одним із шляхів до нобілітаціі.̈ Окрім майнового статусу, „чоловіка доброго” визначало „правильне” походження й від- повідний стиль поведінки, що були обов’язковою умовою отримання міського громадян- ства. Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні уряди. Серед міщанських чеснот важливим був сімейний статус. Негідним порядного чоловіка був перелюб, за який у міському праві передбачали жорстоке покарання і для чоловіка, і для жінки. Осудною була і проституція. Неприйнятними для „доброго міща- нина” були й окремі „негідні” професії, список яких змінювався з часом. У XVI–XVII ст. до таких зараховували ремесло ката. Як один із міських слуг він був захищений пра- вом, та його ремесло вважали ганебним. Не могли розраховувати на добру славу чарів- ники і чаклуни, а також гравці в азартні ігри. Однак, ігри, зокрема, гра в кості, були яви- щем настільки поширеним, що доводилось видавати все нові й нові приписи, які їх забороняли. Місто відповідало на виклики часу, і відданість старовині тут ніколи не була аж надто твердою. Багато в чому уявлення міщан збігалися з уявленнями шляхти, але були й суттєві відмінності, зокрема у ставленні до чужинців. |
uk |
dc.language.iso |
uk |
uk |
dc.subject |
місто, міське право, проституція, кат, азартні ігри, Річ Посполита. |
uk |
dc.title |
Образ ідеального міщанина в уявленні міщан XVI – початку XVII ст. (на матеріалах міст руських земель Корони Польської) |
uk |
dc.type |
Article |
uk |
dc.status |
Опублікований і розповсюджений раніше |
uk |
dc.description.abstracten |
The article analyses townspeople’s ideas of ideal burgher that appeared both in the texts of burghers themselves and in those that came from outside of towns. They were reflected primarily in the requirements for new citizens and elected officials. The proprietary status of a burgher was significant among the bourgeois virtues. On the lands of the Crown, the change in attitude to wealth was associated not only with the development of crafts and trade but also with the spread of the ideas of Sarmatism. On the one hand, the nobility tried to separate itself from the burghers and to affirm its distinction and superiority, оn the other ideological program, and Sarmatism gradually became an ideology of the bourgeois elite as well. In the 16th and 17th cent., the elite of burghers began to copy noblemen in behaviour, everyday life, clothing, etc. The wealth of some burghers became one of the ways to their ennoblement. In addition to proprietary status, the “good man” was determined by the “cor- rect” origin and the appropriate style of behaviour that were prerequisites for obtaining urban citizenship. Only people of good fame and good descent could be elected to different offices. Among the bourgeois virtues, family status was important. The adultery was considered un- suited to decent man, and town law provided for it severe punishment for both man and woman. Prostitution was worthy of condemnation too. Also, some “worthless” professions, the list of which changed over time, were unacceptable for the “good burgher”. In the 16th and 17th cent., the executioner’s craft was ranked as such. As one of the town servants he was protected by law, but his craft was considered shameful. Magicians and wizards, as well as gamblers, could not count on good fame. However, the games, and in particular the game of dice, were a phenomenon so widespread, that it was necessary to issue more and more re- gulations that forbade them. The cities and towns responded to the challenges of time, and the devotion to antiquity was never too strong there. In many ways, the burghers’ ideas co- incided with the ideas of the nobility, but there were significant differences, in particular, in the treatment of foreigners. |
uk |
dc.relation.source |
Соціум. Альманах соціальної історії Вип. 15-16 |
uk |