Функції політичного ритуалу в українському політичному дискурсі

Abstract

У статті розглянуто поняття ритуалу та його функцій. За основу взято поняття ритуалу, яке розробляли політичні антропологи Е. Кассірер, А. Редкліф-Браун, філософ Л. Мамфорд. Зазначено, шо, порівняно з міфом, ритуал виник раніше. Оскільки для первісних суспільств міф та абстрактна мова були ще надто складними символічними формами. У статті визначено, що ритуал виконує такі функції: соціалізації (оскільки кожному членові спільноти в ньому відведена своя роль); легітимації влади, оскільки ритуали підтримують встановлений порядок денний; впорядковує дійсність, пояснюючи події, важливі для координації суспільних дій; ритуал вписує сучасність в політичну історію, де є минуле та майбутнє. Крім того, ритуал дає змогу осмислено та контрольовано виражати почуття. Визначено, що сьогодні ці функції простежуються у політичних ритуалах. У статті використали підхід Г. Ласвела, що аналізує політичні ритуали в контексті взаємозв’язку інституту і особистості. Згадано, що на основі фройдистської методології Г. Ласвел класифікує політичні ритуали. Він виділяє такі ритуали, що мають в своїй основі раціо «Я»; ті, що виправданні суспільною мораллю («Над-Я»); і ті, що дають волю несвідомим інстинктам («Воно»). У статті проаналізовано ознаки святкування Дня Незалежності України як політичного ритуалу. Здійснено порівняння його естетики та символічності, прийнятих за перебування при владі президентів П. Порошенка та В. Зеленського. Автор доходить висновку, що за П. Порошенка (2014-2018 рр.) святкування Дня Незалежності можна трактувати як політичний ритуал зі сфери «Супер-Я». Позаяк у цей час ритуал виховував відчуття колективності та обов’язку захищати державу. Натомість В. Зеленський намагається перевести цей ритуал у площину домінування індивідуального раціонального елементу свідомості – у категоріях З. Фройда сферу «Я».