Візантійський хор М. Антоновича в контексті європейського хорового виконавства другої половини ХХ століття.

Abstract

У дисертації досліджено діяльність Візантійського хору М. Антоновича в контексті хорового виконавства давньої релігійної музики в Європі другої половини ХХ ст. в межах руху історично інформованого виконавства. Досліджено виконавські традиції давньої сакральної музики західного та східного обряду, їх розвиток у другій половині XX ст., розглянуті естетичні засади їх формування та основна проблематика. Розглянуті основні етапи формування М. Антоновича як диригента та досліджено історію створення та діяльності Візантійського хору під його керівництвом у 1951–1991 роках. Хор у своїй діяльності широко презентує українську духовну музичну традицію. Вишкіл учасників хору включав лекції з історії церковного співу, теоретичне інструктування, практичні заняття з вокалу, переклади і роз’яснення змісту співаних текстів, навчання правильної вимови, однак, М. Антонович зумів передати нідерландським співакам найважливіше – глибинну сутність української музики, її український дух. У діяльності хору вперше в історії європейського виконавства було досягнуто ефекту максимальної наближеності до традиційного прототипу виконання українських літургійних творів не носіями цієї традиції, а чужоземними, а саме голландськими виконавцями. У дослідженні доведено, що діяльність Візантійського хору відповідає всім головним методологічним засадам історично інформованого виконавства