Короткий опис (реферат):
В статті висвітлено погляди чільних представників українських політичних партій діаспори та активних представників третьої хвилі української еміграції щодо патріархату Української Греко–Ка- толицької Церкви. Зародження у 1964 році масового мирянського руху на підтримку ініціативи Йосифа Сліпого щодо встановлення патріархату УГКЦ мало не лише релігійні підстави. Питання патріаршої інституції займало одне з важливих місць в публіцистиці політичних лідерів повоєнної еміграції. Останні розглядали можливість здобуття патріархату, як частковий успіх національно-визвольної боротьби за не- залежність України. В умовах еміграції постать патріарха трактувалась ними в якості етнарха бездер- жавного народу, який, будучи центром притягання діаспори, міг вберегти її від асиміляції і дезінтеграції. Ідеї, висловлені українськими політичними діячами на еміграції, були абсорбовані Патріархальним рухом та стали підґрунтям мотивації у боротьбі за патріархат для низки його учасників.