AKTYWNOŚĆ CESARZA W KONTEKŚCIE SPORÓW CHRYSTOLOGICZNYCH W BIZANCJUM W VII WIEKU

Kashchuk, Oleksandr, Олександр Кащук

Home
→
Faculty of Philosophy and Theology | Філософсько-богословський факультет
→
Кафедра богослов’я
→
Статті
→
View Item

dc.contributor.author	Kashchuk, Oleksandr, Олександр Кащук
dc.date.accessioned	2018-01-15T19:26:43Z
dc.date.available	2018-01-15T19:26:43Z
dc.date.issued	2016-06-15
dc.identifier.citation	Aktywność cesarza w kontekście sporów chrystologicznych w Bizancjum w VII wieku // Vox Patrum (провідне закордонне видання). – Z. 36. –Т. 66. – Lublin, 2016, – S. 411-428.	uk
dc.identifier.uri	http://er.ucu.edu.ua/handle/1/1173
dc.description	Стаття	uk
dc.description.abstract	Візантійські імператори VII ст. у пошуках релігійного порозуміння відігравали ключову роль. Вони ініціювали богословські дискусії і видавали документи, що стосуються християнської віри. Їх метою мало бути досягнення порозуміння між монофізитами і прихильниками Халкедонського Собору. Імператори діяли на основі утвердженої в Імперії ідеології влади.	uk
dc.language.iso	pl	uk
dc.publisher	Vox Patrum, KUL Jana Pawła II, Lublin	uk
dc.subject	Emperor, Church, ideology, authority, monotheletism	uk
dc.title	AKTYWNOŚĆ CESARZA W KONTEKŚCIE SPORÓW CHRYSTOLOGICZNYCH W BIZANCJUM W VII WIEKU	uk
dc.type	Article	uk
dc.status	Опублікований і розповсюджений раніше	uk
dc.description.abstracten	In the quest of theological agreement in Byzantium in the seventh century Emperors played a leading role. The rulers were promoters of the theological discussions and promulgated documents concerning a Christian doctrine obliging all over the Empire. That would lead to a compromise between supporters of both Monophysitism and Chalcedon. The aim of theological compromise was to achieve peace in the Empire in the face of danger. When the necessity for reconciliation with the Monophysites ceased to be valid, Emperor Constantine IV convened the Council in Constantinople, which condemned the adherents of Monotheletism. Emperors had a solid ideological basis for their activities. Emperor was treated as a person with religious authority entitled to intervene in the affairs of the Church, even in matters of faith. His concern for the state included not only the secular affairs, but also religious. Religion is subordinated to state authority. Such ideological contents were supported by majority of the hierarchs of the Byzantine Church in the seventh century. The ideology of the special character of the person of the Emperor was especially alive in Byzantium during various crises.	uk
dc.relation.source	Vox Patrum	uk